Педагогічне есе

Книга чи комп’ютер?

            Пам′ятаю, як у дитинстві зачитувалася книгами українських та зарубіжних авторів. Переживала їхні почуття, уявляла краєвиди, де відбувалися події, та зовнішність героїв. Уміла й умію переказувати, цитувати уривки творів, аналізувати художній стиль, образи, характеризувати історичну епоху твору та його дійових осіб.

         А чи відчувають і уміють усе перелічене теперішні діти? «Теперишні діти», які рідко беруть до рук книги, які не читають їх тихцем уночі під ковдрою. Які увесь вільний час проводять за монітором комп’ютера.

         У деяких людей комп’ютер асоціюється лише з іграми. А отже, це насильство, пуста трата часу, звикання, трата грошей без причини, усамітнення, зменшення комунікативних зв’язків… - логічний ланцюжок можна продовжувати. Дійсно, сучасні, так би мовити, дитячі комп’ютерні ігри часто пропагують насилля, жорстокість і призводять до деградації індивідуума. Але хіба вибір іграшок для своїх дітей не повинен бути проблемою батьків? Але хіба це насильство вони не бачать на вулиці, у під′їзді, школі, по телебаченню?

         Важливо зрозуміти: персональний комп’ютер – це не просто пристрій, за допомогою якого можна грати в ігри чи слухати музику. Це – багатоопераційна система, яка дозволяє нам працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, створювати або переробляти, одержувати й відправляти. А інформація може бути різноманітною: у вигляді звукових, графічних, текстових, системних та багатьох інших файлів. Ось ми і дійшли до найголовнішого. Що таке текстовий файл? Це може бути твір, вірш, стаття, рецензія, і, врешті-решт, книга. Отже, книга може міститися у пам’яті комп’ютера у вигляді текстового файлу. Можна провести паралель: книга може так само лежати на полиці в шафі. Отже, комп’ютер – це теж своєрідна шафа, у якій лежить наша книга, але не тільки. Тут може зберігатися величезна кількість інформації – зовсім неоднорідної.

         Електронна книга може бути доповнена музичним супроводом, 3D героями, яскравими ілюстраціями – все це дає краще сприйняти зміст твору. Аудіокнига, над записом  якої працювали професійні актори, - це покращення аудіювальних та розмовних навичок.

         А чи дають можливість такі книги навчитися дитині переказувати, цитувати уривки творів, аналізувати художній стиль, образи, характеризувати історичну епоху твору та його дійових осіб? Звісно – дають! Інше питання – чи бажають діти цього!!!